Шацьких: Зупинятися на досягнутому не збираюся

Нападник “Говерли” Максим Шацьких підбив підсумки минулого року.

– Рік тому ти підписав контракт з “Говерлою” на 2,5 роки. І тоді ж, в силу свого максималізму, позначив для себе “цілі команди”: уникнути вильоту в першу лігу. Уникли. На літні канікули йшов з чистою совістю?

– Природно, адже хай і не саму приємне завдання, але ми вирішили. А ось першою половиною нинішнього чемпіонату, зізнаюся, незадоволений. Адже з тим складом, який ми маємо на даний момент, могли б бути набагато вище в турнірній таблиці. Якесь фатальне невезіння переслідує. В тих матчах, де показували непоганий футбол, достатньо моментів створювали, обов’язково щось заважало, десь чогось не вистачало для прийнятного результату. Причому саму малість.

– А як же ваша виїзна нічия з “Дніпром” (1:1) – чим не подвиг?

– Давно ми так не грали з таким сильним суперником, та ще й на його полі. Хоча, я не думаю, що варто це так вже сильно звеличувати, ніби ми створили щось надприродне, мало не “Барселону” обіграли. Або щось покруче… В той же час ми показали, що у нас є колектив, команда. І навіть у нашій складній ситуації ми відпрацювали досить непогано: зіграли внічию з доброю, досить грізною командою, відібрали очки на їх рідному стадіоні.

– Як тобі чемпіонат в цілому? Подобається в плані інтриги?

– У цьому плані тішить те, що зараз нашим грандам ні на секунду не можна розслабитися. Адже раніше як було: є 3-4 команди, явні фаворити турніру, а далі – середина. Так ось та “середина” зараз вже дуже підросла і виглядає набагато сильніше, впевненіше в матчах з лідерами. Те ж “Динамо” раніше рідко втрачало очки в поєдинках з Полтавою, Одесою, Луганськом, останнім часом – це в порядку речей. Навіть у новому чемпіонаті кияни, хоч і виглядають впевнено, не змогли впоратися з “Олімпіком”. А “Шахтар” взагалі майже ніколи не втрачав очки в зустрічах з донецьким “Металургом”, а тут – поразка! Та й “Зоря”, не соромлячись, обіграла чемпіона. Відзначу й те, що в єврокубках луганчани показали непоганий рівень. Думаю, є чим пишатися.

– Чи не першопричиною таких провалів “Шахтаря” і, як наслідок, третього місця багато називають брак домашніх трибун. Згоден?

– Не скажу, що у Львові приходить дуже мало людей, щоб підтримати “гірників”, попереживати за них, повболівати за красивий футбол. Але, мабуть, при своїх уболівальниках, при тому їх кількості, яке збиралося на “Донбас-Арені”, все-таки грати легше. Так і морально важкувато: як би там не було, як би і де б вони не жили, в яких би чудових умовах не тренувалися, все одно це в психологічному плані важко. Хочеться сподіватися, що в найближчому майбутньому всі ці страшні події закінчаться, і все повернеться на свої стадіони до своїх фанатів.

– А “Олімпік” здивував?

– Не варто поспішати, тільки перше коло пройшло. Ніхто їх сильно не вивчав, плюс, скажімо так відверто, скільки я їх матчів дивився: буває, центр поля переходять, забивають два м’ячі, і на цьому атакуючі дії закінчуються. Але ні в якому разі не збираюся применшувати гідності цього колективу, їх тренерів і гравців. Головне для “олімпійців” – це наступний чемпіонат, ось тоді і подивимося, як вони будуть грати, ось це буде цікаво!

– Зараз, після осінньо-зимового успіху “Динамо”, дуже модно коментувати перше місце киян. Навіть недавні недруги-критики віддають належне перетворенню грі команди, роботі головного тренера. А які у тебе стосунки з Сергієм Ребровим?

– У нас хороші відносини. Просто зараз він більше зайнятий, тому рідко бачимося. Але все одно намагаємося регулярно спілкуватися. Він показує свою роботу, всі проміжні результати налагодив. Думаю, і всі бачать ту працю, яку він виконав, дуже актуальним було створити сприятливу обстановку в команді. І команда зараз демонструє пристойний, нормальний футбол: швидкий, реактивний, результативний. Все-таки чемпіонства вже п’ять років не було, думаю, вони самі це розуміють. І навесні, напевно, будуть докладати максимум зусиль для завоювання золотих медалей.

– А ось “Говерлі” хоча б “відвоювати” зароблене. До речі, команду якось заохотили за минулий рік? А адже кажуть, ще й заборгованості є?

– Ні, поки процес йде… Але рухається, мені здається, в правильному напрямку. І всі питання, які є, думаю, будуть вирішуватися поступово.

– Максим, після підписання контракту з “Говерлою” ти дуже схвально відгукнувся про наставника ужгородців, про його амбіції. Як протягом року складалися ваші стосунки з В’ячеславом Грозним?

– Абсолютно нормально. Я його знаю вже не перший рік, знаю напрямки його роботи. Тренувальний процес і “ігрові теми” цілком мені підходять. Так що, все відмінно.

– Пригадую, влітку тобі дуже сподобалися тренування “Говерли”, коли більшу частину часу робочого процесу займали вправи з м’ячами, а не виснажливі кроси або тренажерні навантаження…

– І, на мою думку, це правильно. Ту ж “фізику” можна набрати і в роботі з м’ячем, тим більше що всякі вправи, той же “квадрат”, цікавіше, ніж бігати без м’яча. Втім, тренажерний зал у нас на зборах періодично буває, це теж невід’ємна частина підготовки.

– Максиме, ти вже втомився повторювати, що не стежиш за своїми бомбардирськими звершеннями. Мовляв, друзі цим займаються, дружина, вони тебе і ставлять до відома: скільки і до якого рекорду залишилося. Невже напередодні матчу з “Зорею” 4 жовтня 2014-го тобі не натякнули: ще один гол – і ти обійдеш в списку снайперів українських чемпіонатів того ж Реброва і станеш кращим?

– Напевно, це було б занадто (сміється). Звичайно, мене підготували до такого повороту подій. Але ж ніхто не міг знати, заб’ю я чи ні… На щастя, вийшло, але в тисячний раз повторюся: як би не приємно було для мене це досягнення, особисті рекорди – не самоціль. Це лише та історія, яку пишуть такі ж люди, як і ми. Тільки хто пише історію, а хтось-робить її. Природно, я дуже радий, і, напевно, чогось я зробив, домігся у футбольному світі. Але зупинятися на досягнутому не збираюся, треба далі рухатися, забивати і віддавати.

– А ти в курсі, що найбільшу кількість м’ячів ти “відвантажив” нині чинним воротаря “Металіста” Олександру Горяїнову? Не любиш харків’ян, чи є секрет саме для цього кіпера?

– Мені говорили про це, але якихось особливих рахунків або секретів тут немає. Просто були чемпіонати, коли я тільки приїхав в київське “Динамо”, тоді був не той “Металіст”, який зараз. Пригадую, практично в кожному матчі забивав.