Говерла – Металіст 2:2

Кубок України, 1/8 фіналу. Перший матч
“Говерла” (Ужгород) – “Металіст” (Харків) 2:2

“Говерла”: Коваль, Каверін (Трухін 74), Люлька, Ягодінскіс, Шацьких (Бурдужан 69), Качараба, Герасим’юк (Степанюк 66), М’якушко, Тудосе, Акакпо, Полянський

“Металіст”: Дишленкович, Кобін, Коельо (Краснопьоров 60), Гуйе, Кулаков (Радченко 57), Пшеничних, Гоменюк, Хавьєр, Едмар, Болбат, Торсігльєрі

Попередження: Качараба 38, Люлька 73, Люлька 79, Степанюк 89 – Пшеничних 41, Хавьєр 44, Едмар 51

Вилучення: Люлька 79

Мірча Луческу не двозначно заявив, що проводити Кубок України за системою двохматчевих протистоянь – помилка. Мовляв, командам, що представляють Україну в єврокубках, то не допоможе краще підготуватись до міжнародних матчів. Але, звісно, румун судить всіх по собі. Якщо для “Шахтаря”, дійсно, другий матч 1/8-ї фіналу Кубка України – пуста формальність, то навряд чи таким він буде для харківського “Металіста”. Особисто харків’янам, як здається, тільки на руку нова система. По-перше, факт наявності матчу-відповіді у Харкові знімав зі слобожан тягар відповідальності сьогодні, в Ужгороді. Не перемога над “Говерлою” стала тільки неприємністю, але не фатальною осічкою. По-друге, такий формат дає можливість будувати стратегію і більш класні команди мають більше варіантів для маневрів. “Металіст” їхав до Ужгорода без впевненості в своїй перемозі, але з думкою про те, що в разі необхідності, можна буде відігратись вдома.

А от для “Говерли”, як і для всіх інших аутсайдерів, перспектива двоматчевої дуелі не стала радісною. Скільки завгодно може Грозний тішитись з самого факту наявності матчів з класними суперниками, важливий в першу чергу результат. А добитись позитивного результату за підсумками двох поєдинків проти фаворита вдвічі складніше. Фактори рикошету, недооцінки, дитячої помилки анулювались автоматично. “Говерлі”, щоб не просто вдовольнятись принципом “головне – участь”, а й реально розраховувати на чвертьфінал, сьогодні потрібно було забезпечувати результат, з яким було б не боязко їхати до Харкова.

В’ячеслав Грозний здивував рішенням залишити на лаві для запасних залізно основного гравця ужгородського колективу в матчах УПЛ Максима Фещука. Відтак, роль центрального нападника відігравав Максим Шацьких, Олег Степанюк допомагав йому з глибини, а Сергій М’якушко з Віталієм Каверіним відповідали за фланги атаки. Опорну зону тримали Александру Тудосе з Олексієм Полянським. Зліва в захисті знову вийшов Тарас Качараба, який добре проявив себе в матчі проти “Чорноморця”. Справа діяв Сергій Люлька, а в центрі – Серж Акакпо та Віталій Ягодінскіс. Максим Коваль грав у воротах.

У “Металіста” відзначаємо повернення на поле Едмара. В центрі поля Головський діяв поруч з Хавьєром та Жажою Коельо. Сергій Болбат і Василь Кобін тяготили більше до флангів, з яких мали йти передачі на нападника Володимира Гоменюка. Денис Кулаков, Папа, Марко Торсігльєрі і Сергій Пшеничних розташувалися в лінію (справа наліво) у захисті. У ворота повернувся Владімір Дишленкович.

Такі гравці як Болбат, Едмар, Хавьєр додають харківській команді класу. Звичайно, гра слобожан не виглядає цілісною, але індивідуальні дії лідерів “Металіста” трохи додають картині барв. З іншого боку, клас окремих виконавців легко бити колективним порядком… Однак сьогодні була інша історія. “Говерла” з точки зору організації гри провела матч на своєму звичному рівні і цього вистачило, щоб не програти учаснику єврокубків.

У “Металіста” за перший тайм не було бодай одного реального моменту для взяття воріт Коваля. Були напів-моменти. Гоменюк після класної передачі Хавьєра з глибини не приборкав шкіряного і мусив шукати вихід з гострого кута. Навіс Болбата не знайшов адресата через обачну гру Герасим’юка, Жажа зі штрафного пробив надто прямолінійно, після подачі кутового Акакпо ледь не віддав гольову передачу на Хавьєра. Ось і все, що витиснули гості з контролю м’яча та територіальної переваги.

А “Говерла” дуже швидко вказала “Металісту” на його дійсно слабке місце. Папа Гуйе та Кулаков “привезли” на 10-й хвилині гол, зігравши в простій ситуації настільки погано, що аж не віриться. Після передачі з глибини Папа вів боротьбу з Шацьких і цю боротьбу програв. Шкіряний відскочив до М’якушка, котрий на фланзі не відчув протидії з боку Кулакова. Сергій сильно пробив, Дишленкович парирував, після чого Каверін з добивання отримав шанс вразити порожні ворота. І цей шанс не впустив…

То, до слова, була не перша і не остання нагода ужгородців в першому таймі. Шацьких трохи раніше сильним дальнім ударом перевірив пильність Дишленковича, а пізніше закарпатці загубили перспективний вихід три в три. Одним словом, “Говерла” і “Металіст” показували гру приблизно одного рівня, але господарям, на відміну від гостей, вдалося знайти свій момент.

Другий тайм був дуже подібним до першого. Щоправда, “Говерла” частіше використовувала контратаки, а “Металіст” зумів таки розпечатати ворота Коваля. Те, що не вдалося Жажі з гри на 47-й хвилині, вдалося Хавьєру на хвилині 56-й зі штрафного. Удар з підкруткою в дальній кут для Коваля був надто складним.

Рахаєв навіть не посміхнувся, але й без того було помітно, що в тренера наче камінь упав з плеч. Дуже важко “Металісту” дався той гол, який, втім, команду не вберіг від подальших неприємностей. Поки харків’яни за звичкою намагались діяти з позиції сили і далі створювали напів-моменти (зокрема, удар головою Радченка можна відзначити), “Говерла” в блискучому стилі забила вдруге. Люлька прострілив з флангу, а М’якушко як вправний форвард зіграв на випередження: першим дотиком звільнився від опіки опонента, а другим пробив повз Дишленковича.

Такий рахунок цілком і повністю задовольняв господарів, але з 79-ї хвилини, коли другу жовту карточку за фол проти Болбата отримав Сергій Люлька, “Говерла” мусила грати не просто від оборони, а на відбій, оскільки харків’яни в стилі пораненого звіра пішли на суперника. Радченко на 87-й хвилині класно пробив, м’яч, зачепивши по дорозі голову Акакпо, влучив у перехрестя воріт Коваля, відлетів в поле і був добитий в сітку Хавьєром.

2:2 з точки зору стратегії – рахунок вигідний для “Металіста”. Однак, якщо дивитися суто на гру, то харків’яни нічим не краще виглядали, ніж аутсайдер Прем’єр – ліги. Відтак, враховуючи відсутність протягом довгого часу перемог, постає питання: гра в цьому матчі – це реальний рівень “Металіста”? Добре для харків’ян, що поки що це тільки запитання, а не констатація.

Джерело