Віктор Мельничук – джентльмен, який розвиває хуліганський вид спорту

Ось цей поважний чоловік в окулярах і незмінно у кепках – емоційно пояснює молодим талантам усі деталі гри у регбі. Цей дещо незвичний для Закарпаття вид спорту для Віктора Мельничука – невід’ємна частина життя.

Ось уже 40 років він незмінно пов’язує свою долю з регбі.

«Я в дитинстві також займався всім, чим тільки можна було. За школу грав і в футбол, і в баскетбол. Прийшов у Львівський університет на секцію баскетболу – мені сказали, що я ростом не вийшов. Аж тут висить об’ява: набір у регбі. Так я потрапив, попробував і з першого дня – вийшло так, що це був день заснування команди університетської. Я в регбі – це було 10 жовтня 1977 року і до цього часу не переподобалось воно мені», — каже Віктор МЕЛЬНИЧУК, тренер

Пан Віктор – родом із Тернопілля, життя «закинуло» працювати у Кривий Ріг, де він тренував місцевий «Гірник» та жіночу збірну «Дикі кішки». Був також і головним тренером жіночої збірної України. Встиг відвідати і батьківщину регбі – Австралію – де цей вид спорту є ледь чи не культом. Зараз досвідчений наставник живе на Закарпатті.

«У свій час після університетської команди я грав за львівських «Соколів». Це була команда Вищої ліги Радянського союзу. Наше найліпше досягнення – 6 місце у чемпіонаті СРСР. До речі, з цієї команди було 4 майстри спорту. У той час то було дуже важко. Чому? Бо щоб завоювати це звання, потрібно було зайняти 1 місце в Чемпіонаті союзу. Але регбі живе, регбі давно живе. Якщо для Закарпаття це поки що екзотика, то із 1963 року відбувається регулярний Чемпіонат України. Воно досить довгий час розвивається. Думаю, на Закарпатті воно також буде цікавим», — ділиться Віктор МЕЛЬНИЧУК, тренер

У наш край Віктор Мельничук потрапив випадково – у Львові наші американські футболісти «Ужгородські лісоруби» вирішили взяти участь в Універсіаді з регбі. Гра була не надто сильною… Та і пан Віктор, через ряд несприятливих факторів, вже думав закінчувати з регбі… Але тут, у місті Лева, доля звела його з Федором Шандором – відомим закарпатським туризмознавцем, який і запросив чоловіка відвідати Ужгород.

«У вересні буде три роки як я на Закарпатті. Закарпаття – то є бомба.Поїздився по світу за свої роки вже досить, пора десь зупинитися. Приїхав в Ужгород. Дякую Федору Шандору, який запросив ознайомитися, мені тут дуже сподобалося. І от уже скоро буде три роки як я тут займаюсь, намагаюсь розвивати регбі», — говорить Віктор МЕЛЬНИЧУК, тренер

Закарпаття чоловікові сподобалося дуже і він вирішив тут залишитися. Уже має ужгородську прописку і в серці – любов до нашого краю. Тут же разом із Федором Шандором започаткували регбі – заснували і зареєстрували офіційно крайову Федерацію регбі та регбійний клуб «Корзо». До слова, з Кривого року приїхало чимало вихованців Віктора Миколайовича – тепер вчаться в УжНУ і складають кістяк регбійного руху у краї.

«Хочеться навчити хлопців бути «зубатими», вміти постояти за себе, хоч вони ще молоді – я прекрасно це розумію. Чудово усвідомлюю, що їм, може, ще і рано що-небудь грандіозне вигравати. Але вже якісь досягнення є. Якщо, коли ми починали, програвали по 130:0, тепер такого нема. Ми в регбі-ліг обіграли Франківськ, обіграли Рівне. В регбі-юніон трошки тяжче, бо там досвід і вік грає свою роль. Намагаємося розвивати, залучати студентів. Студенти університету і коледжу – то є основний матеріал, з яким ми працюємо. Розвиваємо жіноче регбі – також важко дається, але надія є, що все буде добре», — додає Віктор МЕЛЬНИЧУК, тренер.

Віктор Миколайович пишається усіма своїми вихованцями, які тепер розвивають регбі в усій Україні. Для себе натхнення знаходить у дітях та пишається тим, що за три роки, які він працює на Закарпатті, встигли добитися успіхів. Чоловіча збірна РК «Корзо» привезла зі всеукраїнських змагань бронзу. І це попри те, що колектив – дуже молодий, в основному – 19-річні хлопці. Дівчата ж стали Чемпіонками у Вищій Лізі України із регбі-7. Крім того, Закарпаття приймало й європейські змагання з регбі.

«Весь час я працюю як волонтер. Мені просто це цікаво, це є велика частина мого життя, вважаю, що не найгірша частина. Побачити щастя в очах дітей, які отримують кайф від занять, від гри, які розуміють те, що я їх прошу і виконують. От це, напевно, найвища для мене нагорода. Задоволення від гри, від роботи моїх вихованців, від атмосфери. Кажуть, що регбі – це хуліганська гра, у яку грають джентльмени. Ось це є чиста правда», — говорить Віктор МЕЛЬНИЧУК, тренер.

Для закарпатців Віктор Мельничук уже встиг стати рідним. Він є тренером-ентузіастом, тим, котрий любить свою справу, вкладає у вихованців душу та всі свої знання. Життєве кредо чоловіка – ніколи не здаватися і попри все: вірити. Адже мріям притаманно здійснюватися.

«Треба вірити в себе – і тоді все буде добре. Без віри немає життя. А ціль дуже проста – зібрати таких людей, які будуть розуміти, що це їм потрібно в житті, що це їм поможе в житті. Хочеться тим пацанам, які мало що вміють, хоча чогось та й досягли, зробити справжню сім’ю, спортивну сім’ю. Щоб хлопці розуміли, яка мета є в житті. Регбі дуже об’єднує людей. Скажу так: всі мої товариші в житті, на 95%, — це регбісти. Чи вони зі Львова, чи з Харкова, чи з Києва, з різних куточків. Нас цей вид спорту дуже тримає разом. У нас дуже сильне ветеранське регбі. Я також мріяв би, щоб на Закарпатті була ветеранська команда. Але до того ще 20 років іти, то вже такі мрії – далекого штибу», — резюмує Віктор МЕЛЬНИЧУК, тренер.

Зараз наставник радіє, що вдалося започаткувати на Закарпатті дитяче регбі і вже провести Першість краю, у якій вперше в історії України взяли участь сільські команди. Сподівається, що любов до цього виду спорту поділить з ним щороку більша кількість молоді. Які з задоволенням вестимуть здоровий, рухливий спосіб життя. А «хуліганський вид спорту», у який грають джентльмени, отримає справжніх прихильників на Закарпатті. А поки ж цей інтелігентний бородань із незмінним вогником в очах повертається до своїх вихованців, які з нетерпінням чекають нових цікавих настанов та регбійних історій від улюбленого Миколайовича…


, , , , , , , , , ,