Дмитро Бабенко: “Я вірю, що все налагодиться”

37-річний воротар Говерли Дмитро Бабенко в минулому турі вперше за півроку вийшов у стартовому складі своєї команди і став її героєм у матчі.

– У Луцьку ви видали дуже сильний матч. Залишилися задоволені собою на сто відсотків?

– Матч провів дійсно непоганий, але я вважаю, що серед воротарів в минулому турі кращим був Каніболоцький. Хоч Шахтар і виграв 7:1 у Зорі, але Антон виручив свою команду в набагато більшій кількості моментів, ніж я.

– До цього поєдинку в офіційних матчах ви не грали дуже давно. Для польового гравця це – проблема, для воротаря – подвійна?

– Я вважаю, що так. Мені, скажімо так, пощастило.

– Пощастило з вдалою грою?

– Саме. Але, ясна річ, я налаштовувався зіграти добре, а команда в цілому – взяти очки в Луцьку. Але потрібно визнати, що без ігрової практики дійсно важко, і з першої хвилини присутнє серйозне хвилювання. Тільки з часом все пройшло по ходу матчу.

– З якими основними проблемами може зіткнутися воротар, практично не граючи довгий час?

– Головна проблема – немає необхідного ігрового ритму. Плюс, важко ще тому, що ти не розумієш партнерів, не відчуваєш команду. Хоч ти і кожен день з нею тренуєшся, але тренування – це тренування, а гра – зовсім інша справа. Ну і психологічно важкувато.

– У Луцьку у вас не було страху, що все може піти не так, як треба?

– Страху не було, але мандраж був пристойний.

– Якби у Рудько не було дискваліфікації, ви напевно не зіграли б. Згодні?

– Так, можливо, і не зіграв би. Ну, тут така справа: може, якби я не зіграв, ми ще й виграли б.

– Чи присутня зараз в Говерлі чесна конкуренція на всіх позиціях? Або тренерським штабом віддається перевага динамівцям при визначенні стартового складу?

– Тільки чесна конкуренція. У кожного є шанс довести на тренуваннях, що він гідний грати в стартовому складі.

– Від футболіста почути фразу “так, я дійсно програю конкуренцію” – велика рідкість. Так от, ви програєте конкуренцію Рудько?

– Не знаю, важко сказати. Я так вважаю: у воротах почав чемпіонат Артур, і почав його досить успішно. Міняти щось? Якби я був тренером, то сам нічого б не став міняти в такій ситуації, адже ми набирали очки і вдало грали. Ну, така ось воротарська доля: доводиться працювати і чекати свого шансу. Часом – чекати довго. Але я працював, чекав, отримав цей шанс, і використовував його. Далі буду так само працювати. А на сьогоднішній день основний воротар Говерли – Рудько.

– Провівши матч на нуль проти сильного суперника, воротар, як правило, як би автоматично отримує право зіграти і в наступному матчі. Чи є у вас упевненість, що зіграєте і на цих вихідних?

– Це питання краще адресувати, звичайно, В’ячеславу Вікторовичу, тому що я не компетентний у питанні визначення стартового складу. Але можу сказати наступне: вважаю, Артур всі матчі нинішнього сезону провів добре, і я його не міняв би, як це і сталося в моєму випадку аж до дискваліфікації Рудько. А як буде цього разу – не знаю.

– Як вам працюється в команді, де більшість колег – за футбольними мірками ще діти? Ви комфортно почуваєте себе в такому колективі?

– Чудово! Всі хлопці молоді, бачу, що у всіх горять очі, і це приємно. На рахунок різниці у віці не бачу жодної проблеми, не відчуваю ніякого дискомфорту.

– Відчувається, що молодь ставиться до вас з пієтетом і великою повагою, чи у вихованні нинішнього покоління є нюанси?

– Шанобливо ставляться – ніяких проблем, правда. Але нинішня молодь зараз і справді така, що на “ви” до мене ніхто не звертається, скажімо так (сміється).

– Легко спілкуватися з людьми, у яких купа гаджетів: голови, як правило, опущені, очі спрямовані в екран, пальці активно натискають на кнопки?

– Та я й сам в принципі такий! Син трохи помолодше цих хлопців, так що я йду в ногу з часом.

– В останній рік (як мінімум) все, що відбувається з Говерлою – це просто алогічно, це – катастрофа. Не було думок закінчити кар’єру в якийсь момент за цей час?

– Ні, мене такі думки не відвідували. Закінчити кар’єру взагалі – ну, як сказав Макс Шацьких, він, як і Шовковський, грає, поки грається, поки є сили. Ось так і я. А поміняти команду … Якби була пропозиція, на кшталт: “ти нам потрібен, прийди, допоможи” – тоді можна і поміняти клуб. А так – їхати в першу або другу лігу – це вже, напевно, не по мені – передає Закарпаття Спортивне з посиланням на Футбол.

– У вас є відчуття, що роки не впливають на вашу ігрову форму негативно, і тому не бачите причин закінчувати?

– Так, поки роки мені, тьфу-тьфу-тьфу, не заважають. А іноді навіть і допомагають.

– Побутує думка, що футболісти часто бояться закінчувати, оскільки не знають, чим зайнятися після цього, тому що нічого іншого, крім футболу, не вміють.

– Я про це не думав, але відразу ж скажу, що закінчення кар’єри – неминучість. І боятися цього смішно. У мене з цим взагалі немає жодних проблем – прийде час – доведеться закінчити. Як і всім, хто починає кар’єру.

– Але є розуміння того, що єдиний шлях після цього – намагатися залишатися у футболі? Або є щось ще, що вам близько і що ви вмієте робити так само добре, як і грати?

– Важко сказати. Але те, що хотілося б залишитися у футболі – це точно.

– Грати в умовному Динамо до 40 – це одне. У Говерлі – зовсім інша справа. Чи не недоїдало все до такої міри, що хотілося плюнути і все кинути?

– Ви знаєте, не завжди в Ужгороді було погано. Зараз Говерла, та й далеко не вона одна, потрапила в таку складну ситуацію. Але до цього ж все було добре – все платили. Так, залишалися ще якісь старі борги, ще якісь нюанси. Але в кожній команді є подібні фінансові непорозуміння. Повторюся: не завжди було погано. А те, що недобре сьогодні – правда. Але не настільки, щоб плюнути на все. Я вірю, що все налагодиться.

– Минулого літа, та й раніше, гравці масово йшли з клубу, судилися з Говерлою. Вам весь цей час вдавалося зберігати спокій?

– Я не судився і не скандалив, а знайшов спільну мову. Як всі домовленості будуть виконуватися – це ще питання. Але спільну мову ми знайшли по взаємній джентльменській угоді.

– Поділіться рецептом переговорних успіхів.

– Напевно, просто потрібен діалог. Так, мені довелося відмовитися від частини зарплати, втім, як і багатьом футболістам нашого чемпіонату. Але, розуміючи ситуацію в країні, домовитися було не проблема.

– Я навіть трохи здивований, згадуючи, що говорили про Говерлу та її керівництво колишні гравці клубу, плюс – Олександр Севідов.

– У кожного свій особистий контракт: у когось що записано, у кого – чи не записали, а ще є контракти, де щось не дописано … Але на своєму прикладі можу сказати, що все, про що я домовився, мені пообіцяли віддати, заплатити і виконувати умови домовленості. Тепер я чекаю, коли це трапиться, от і все.

– Більшій частині футболістів зарплату платить Ігор Суркіс. Гравці, які знаходяться в Говерлі на контрактах, отримують зарплату справно?

– Не знаю, у кого яка ситуація, тим більше таких футболістів не тільки мало, але вони ще й приходили по ходу чемпіонату. Тож мені важко сказати. Але всім пообіцяли, що все буде добре.

– На ваш особистий погляд, є нині в Ужгороді в оренді гравці з динамівської структури, яких може чекати велике футбольне майбутнє?

– Думаю, багатьом ще зарано передрікати успіх. Хлопці тільки прийшли в команду Прем’єр-ліги, ще вчора граючи при цьому за Динамо-2. Там у них не було таких психологічних навантажень, та й фізичних, напевно, теж. У Прем’єр-лізі, в порівнянні з першою, зовсім все інше. Футболісти здібні, але, думаю, треба ще почекати.

– Тим не менш, ваша відповідь на даний момент має на увазі, що виділити когось вам важко.

– Не так категорично. Просто вони не відрізняються стабільністю, це так. А виділяються хлопці однозначно, тільки проблема в тому, що хтось виділився в одній грі, ще хтось – в інший, а хтось може провести два-три матчі на хорошому рівні, але потім пропадає. Потрібен час. Думаю, ще один сезон на цьому рівні – і в основній команді Динамо нікому мало не здасться (сміється).

– А той же Буяльський виділявся з перших днів роботи в Говерлі?

– Він точно так само починав: звикав, помилявся, працював. “Оббився” за рік в Говерлі, почавши прогресувати не відразу, а з часом.

– Як вам зараз рівень гри команди?

– Особисто я вважаю, що очок ми недобрали. У всіх домашніх матчах, крім гри з Ворсклою, яку закінчили внічию, ми повинні були вигравати (Говерла вдома поділила очки з Дніпром, Металургом, Сталлю, Чорноморцем). При чому, у двох матчах втратили очки на останніх хвилинах. Тому шість очок, “своїх”, ми недобрали. А додай ще їх – і ми були б у вісімці.

– Найкращий матч Говерли в нинішньому сезоні, на ваш погляд.

– Перший, з Дніпром. Також добре виглядали на виїзді з Металістом. Це ті випадки, коли ми показували непоганий футбол і добивалися результату. При цьому, не хочу говорити про матчі, як з Металургом або Чорноморцем, коли ми повністю переграли суперників, але не виграли за рахунком.

– Якщо припустити, що ваша команда проведе матч у Дніпропетровську в неділю на тому ж рівні, що і в Ужгороді проти цієї команди, цього буде достатньо для того, що розраховувати на очки?

– Напевно, сьогодні треба ще більше і краще. Бо Дніпро навряд чи забув, що ми відібрали у нього очки в Ужгороді.


, , , , , , , , , , , ,