ГК Карпати. Підсумки року

Цей рік для головної команди й найбільшої гордості краю – гандбольних «Карпат» – видався успішним та насиченим на події. Хоча й розпочинали важко. 

Ще взимку «Карпати» навіть не знали, чи дограють чемпіонат, – через усім відомі події до Києва на перший матч року добратися було важко. Але труднощі минули, Суперлігу продовжили, і «Карпати» в травні досягли рекорду, про який іншим гандболісткам залишається тільки мріяти, – ужгородська команда втретє поспіль виграла Суперлігу. Не можна сказати, що це далося легко: львівська «Галичанка» до останнього боролася за титул. Проте саме «Карпати» тепер із гордістю йменуються триразовими чемпіонками України.
Влітку команда пережила значні зміни – свій пост покинув головний архітектор останніх перемог Борис Петровський. Його замінив Валерій Войналович. Змінилася й команда: хтось пішов, хтось прийшов, підтягнулася молодь. Змінилася, звісно, і сама гра «Карпат». На краще чи на гірше – судити будемо вже наприкінці весни 2015-го, по завершенні Суперліги.
Наразі підопічним В. Войналовича можна записати в досягнення домашню гру 3-го раунду Кубка ЄГФ. Тоді закарпатки перемогли шведський «Хоор 65» з різницею в 6 м’ячів. Так, далі «карпатівки» не пройшли через поразку в 9 м’ячів у Швеції. Проте сам факт – «Карпати» перемогли вдома шведський (!) клуб, який є володарем (!) Кубка Виклику, – вже вартий захоплення. І про це слід пам’ятати.
Окрім того, Ужгород цьогоріч приніс чимало користі й усій гандбольній Україні. Саме в нашому місті збірна країни готувалася до відбору на чемпіонат Європи, і саме завдяки керівництву «Карпат», в особі Олександра Ледиди, наша збірна пробилася в фінальну частину. До самого турніру команда також готувалася в Ужгороді. Так, Україна програла всі матчі, але ж і потрапила в групу до дуже сильних суперників. Це спорт, і в ньому таке трапляється. Та сам факт участі нашої країни в такому престижному змаганні – уже успіх. Який не обійшовся без Ужгорода. До речі, саме наше місто допомогло одній із кращих чоловічих команд країни – запорізькому ЗТРу – пройти до наступного раунду європейського Кубка Виклику. Цей рік довів: Ужгород укотре підтвердив своє звання «гандбольної столиці» України.