Акакпо: Ситуація з грошима в Говерлі дійсно складна

Захисник “Говерли” Серж Акакпо розповів про ситуацію в клубі і своє перебування в Україні.

– Серж, на самому початку зустрічі з “Карпатами” ви отримали пошкодження. Наскільки воно серйозне і як швидко відійти від нього?

– Дійсно, я травмувався безпосередньо на грі, проте ще до її початку відчував себе не дуже добре. Нічого серйозного. Напередодні з’явився невеликий набряк, але, оскільки це було західноукраїнське дербі, я хотів зіграти. Не вийшло, проте вже через кілька днів ця маленька проблема буде вирішена.

– Як вам, до речі, працюється з В’ячеславом Грозний? У нас він вважається одним з кращих наставників.

– Він є дуже сильним тренером, особливо для гравців, які хочуть прогресувати. З тих пір, як я тут, бачу, що зробив великий прогрес у грі, і це завдяки йому. Навіть коли я їжджу на збори національної збірної Того, хлопці кажуть мені те, що сам відчуваю, і це дуже добре.

– Ми знаємо про теперішні фінансові проблеми в “Говерлі”. Чи було у вас щось схоже в попередніх клубах?

– Так, тут ситуація з грошима дійсно складна. Треба похвалити всіх футболістів за те, що вони викладаються на 100%, не маючи зарплати протягом місяців. Але це вже не перший подібний випадок у моїй кар’єрі. Але зараз особливо складно – у мене є сім’я, хвора мати, і я вже не можу оплачувати її перебування в лікарні.

– Сумно… Давайте про більш веселих темах: вже встигли адаптуватися до України?

– Мені здається, до вашій країні я чудово адаптувався, але адаптуватися до холодів – ніколи! Для мене це неможливо. Взагалі я виріс у Франції, де також не тропіки, і я проклинав тамтешню погоду. Але у мене така професія – футболіст, тому іноді повинен приносити своєрідну жертву. Вибору немає.

– Українська не пробували вивчити?

– Я вже трохи розумію українську, але говорити … занадто складно для мене. Хоча всі потрібні футбольні слова знаю.

– Гуляєте іноді Ужгородом? І, якщо чесно, стикаєтеся з проявами расизму?

– Подорожую по місту час від часу, він мені подобається – маленький, спокійний. Проблем з расизмом не виникало, однак я відчуваю, що для більшості жителів бачити темношкірого – дивина, тому ставлюся до цього нормально.

– А додому часто їздите? Знаєте, Вікіпедія пише, мовляв, Того – одна з найбідніших держав світу, де ВВП – всього $ 900 на людину…

– Завдяки національній команді нерідко буваю вдома. Того – маленька спокійна країна з душевними людьми. Що стосується бідності, то тут нічого особливого, легко знайти багато спільного з Україною: є надбагаті люди, а є навпаки. Деякі громадяни не мають житла, а ще дехто цілий день шукає, де б поїсти. Хоча так, мабуть, всюди.

– Які у вас плани на зиму і після? Мають намір залишитися в Україні?

– Щодо подальшої кар’єри, впевнений в одному: повинен змінити клуб! Адже складно виступати за команду, де не платять грошей. До того ж я борець за характером, люблю випробування, хочу грати у великих матчах перемагати. А в ужгородських умовах цього важко досягти. Мені здається, я готовий перейти в кращу команду. Хоча мені подобається Україна, я був би не проти залишитися тут, і якщо який-небудь сильний клуб запропонує контракт, залишуся, оскільки ваш хороший чемпіонат. У зворотному випадку змушений буду переїхати в іншу країну.

Джерело