Грозний: “Можливо, в багатьох командах гравці не виходили б на тренування за тих проблем, що є у Говерли”

Головний тренер Говерли В’ячеслав Грозний відповів на питання журналіста про першу перемогу своєї команди в чемпіонаті, фінансові проблеми клубу та… магію у футболі.

– Порівняно з попередніми десятьма турами чемпіонату, ви помітили у позавчорашній грі вашої команди суттєві покращення в конкретних компонентах гри, які й дозволили перемогти Металург? Чи команда грала приблизно на тому ж рівні, що й раніше?

– Можу сказати, що я задоволений. У ситуації, що склалася, треба бути чесним: можливо, в багатьох командах гравці не виходили б на тренування за тих проблем, що є у Говерлі. Я вдячний футболістам за те, що вони з розумінням ставляться до роботи: на тренуваннях і в матчах викладаються повністю. Різниця ж між матчами, де ми програвали або грали внічию та першим виграшним поєдинком, з Металургом, немає жодної. Гравці налаштовуються однаково на кожен матч, хоча тактика різна. Позавчора ми, наприклад, спробували використати проти Металурга жорсткий пресинг, оскільки суперник – досить швидка та комбінаційна команда, футболісти якої можуть обіграти один в один. Ми намагалися створити чисельну перевагу в зоні м’яча, і коли футболістам вдавалося виконувати ці настанови, якість гри була досить непогана. Я радий, що нам вдалося перемогти, але якщо бути об’єктивним, в матчі з Волинню ми набагато більше створили моментів, але зіграли внічию. Проти Металіста в Харкові в чемпіонаті у нас теж було чотири голевих моменти, але ми не реалізували жодного. У матчі проти Карпат у першому турі ми мали закривати питання про переможця ще в першому таймі, і так далі. Цього разу кардинально у грі нічого не змінилося. Просто тут ми відразу реалізували свій момент, а в інших матчах у схожих епізодах – ні. При цьому відзначу, що перший тайм дався нам краще, тому що сил на весь матч, звичайно, не може вистачити. Не в тій ми ситуації.

 

– Ви сказали, що на місці Говерли гравці в інших командах могли б не виходити на тренування. Все настільки погано? Вам вдається контролювати ситуацію?

– Ми збираємося на домашні матчі в роздягальні за дві години до гри, медик каже, хто може грати, а хто – ні, а я даю своїм футболістам установку. Тоді ж таки я кажу футболістам: “Якщо вас не влаштовує ситуація в нашому клубі, у вас один шлях: грати класно тут, для того, щоби перейти зрештою в іншу команду”. Повторюся: я вдячний гравцям за те, що вони роблять максимально те, що можуть на сьогоднішній день у нашій ситуації. А, може, навіть і більше.

Щодо клубних проблем: і Нестор Шуфрич, і Олександр Шуфрич пообіцяли команді, що до наступного матчу перед гравцями закриють борги за минулий сезон. Ми на це дуже сподіваємося. Також розраховуємо, що до відпустки бодай почнуть розраховуватися за нинішній чемпіонат. Днями з Щацьких плануємо зустрітися з Нестором Шуфричем і все обговорити. Є багато важливих справ, які потрібно вирішувати у клубній інфраструктурі. Але я реально розумію, що футбол сьогодні далеко не на першому місці в Україні. На першому плані – життя людей.

– Щодо можливого позбавлення команди трьох очок: чи взагалі може позбавлення трьох пунктів стати великою проблемою саме в нинішньому чемпіонаті?

– Так, при чому – проблемою величезною. Ми один раз виграли, а тепер повинні втратити те, що здобули на футбольному полі? Певно, що краще розрахуватися. Якщо по контракту ми повинні платити – отже треба платити. А якщо правда на нашому боці – треба судитися й доводити свою правоту. Є два шляхи. Але я не володію ситуацією досконало. Хоча знаю, що є футболісти, котрі три роки тому жодного разу не вдарили по м’ячеві в складі Говерли, а клуб їм досі винен. Це абсурд. Та й як ці футболісти взагалі потрапили до команди? Ці аспекти потрібно якось продумати, аби не тільки гравці були захищені, але й клуб. Треба шукати порозуміння.

– Поєдинки, що залишилися цього року – фантастично складні виїзди. Якщо оминути абстрактну тему якості гри, скільки очок були б для Говерли за щастя в Дніпропетровську, Львові та грі проти Шахтаря?

– Я ніколи нічого не планую по очкам. Немає значення, з ким грати. До того ж, з такими класними суперниками грати цікаво, тому що ти як лакмусовий папір бачиш своїх гравців, рівень їхньої гри, що треба підсилити в команді та за рахунок чого. Мені все одно, скільки я очок наберу. Важливо – як гратимуть мої футболісти. Мені важливо, що молоді Качараба, М’якушко та інші в принципі грають на такому рівні. Це йде на користь футболу. Мені важливо, що завдяки досвідченим гравцям є прекрасний мікроклімат у команді. Якщо ви мене спитаєте, то мікроклімат цього сезону мені подобається значно більше ніж той, що був минулого чемпіонату. Хоча клас тих футболістів був вищий, аніж у нинішніх. Значно вищий. Такої середньої лінії, що була у нас, вже, мабуть, ніколи й не буде: Кочиш, Буяльський, Ле Таллек, Шарпар і компанія. І те ж саме можна сказати про всі лінії. Скажімо, Орос, який не проходив у стартовий склад, нині грає в Лізі Європи за Астру – одного з лідерів румунського чемпіонату. До речі, відзначу, що Шарпар і Буяльський не є основними у своїх командах, і я дуже хотів би, аби вони повернулися б до нас хоча би до кінця сезону. Тож конкретну кількість очок я не планую, а те, що матчі будуть складними… а хіба у нас був хоча би один простий матч цього сезону? І це нормально. Отже рівень чемпіонату стає вищим.

– Футбольна громадськість неоднозначно відреагувала на ваші заяви про “енергетичне блокування воріт суперника” та “чародіїв, що ворожать проти Говерли”. Люди вас не зрозуміли…

– Знаєте, ви, журналісти – люди дуже цікаві! Ви чіпляєтеся за всякі нісенітниці. Замість того, щоб спитати про якісь футбольні речі, як от, наприклад, завдяки чому нам вдалося не пропустити від Металурга, який двічі забив Шахтареві, ви запитуєте про якісь дурниці. Ми не могли забити вдома продовж п’яти домашніх поєдинків, звичайно, я сказав, що це схоже на те, ніби хтось чаклує проти нас. І все – всі засоби масової інформації причепилися до цих слів. Вам чомусь цікаво про це писати!

– Запитую лише тому, аби закрити цю тему вашими поясненнями власних слів, тому що, по-перше, вас справді ніхто не зрозумів, а, по-друге, ще довго згадуватимуть слова про чаклунство, якщо не розставити всі крапки над “і”.

– Мені все одно, хто й що говорить на цю тему! Ясно, що багато “доброзичливців” є й на Закарпатті, котрі тільки мріють, аби ми пішли з Ужгорода: і гравці, і тренерський штаб. Чомусь після перемоги над Металургом у роздягальню не зайшла жодна людина, щоби нас привітати, зате після поразок у роздягальні стільки людей, що пробитися туди не можна. З трибун регулярно кричать, принижують гравців, мене. Крім Нестора Шуфрича на цей клуб ніхто не дає жодної копійки, всі тільки клацають зубами. Звичайно, я сказав про чаклунів, а сенс цих слів такий, що дуже вже багато “доброзичливців”, котрі бажають нам лише поганого, котрі не знають, як живуть футболісти, за рахунок чого винаймають житло, як харчуються і так далі. А те, що чаклують там проти нас – безперечно! Я в цьому і не сумніваюся. Хіба цього у світі немає? Якщо навіть на чемпіонат світу команди приїжджають із шаманами! М’яч просто не йде у ворота, ви ж самі це бачите. Коли в одному матчі команда не може забити – це не страшно, але коли у кваліфікованих гравців системно не йде м’яч у ворота, це вже, певно, відноситься не до футболу, а до якихось інших дійств. Ну, але, Богу дякувати, забили. Ще раз: Богу дякувати. Так і напишіть. За старання гравців і всіх працівників клубу я дуже вдячний. Ми вже заслуговували обіграти хоч когось. По грі ми досить гідно виглядали. Мене, як тренера, все влаштувало.

Розмовляв Анатолій Волков, Football.ua