Мірко Райчевіч: «Динамівці обіграли нас на класі»

32-річний чорногорський півзахисник «Говерли» прокоментував гру з «Динамо», а також поділився враженнями від тривалого перебування в нашій країні

— Міркo, наскільки справедливий результат із «Динамо»?

— Динамівці обіграли нас на класі, показали більше бажання. Можу сказати, ми мали не дуже переконливий вигляд на полі, допустили багато дитячих помилок і загалом погано діяли, що і призвело до такої крупної поразки.

— Позначилося, що не зіграли орендовані в киян гравці?

— Звичайно. Адже не змогли взяти участь у матчі, наскільки мені відомо, зразу восьмеро футболістів, які належать «Динамо». Із них п’ять-шість — гравці основного складу. Не знаю, з яких причин. Ще й незадовго до матчу захворів важливий для нашої команди футболіст Максим Фещук.

— Цього сезону ви виходите лише на заміну. Вас влаштовує такий стан справ?

— Останнім часом справді небагато часу проводжу на полі, але роблю все від себе залежне, щоби тренер мені більше довіряв.

— Весною ви взагалі зникли з поля зору: за першу команду «Говерли» зіграли лише дев’ять хвилин. Що тоді сталося?

— Так, так (із сумом у голосі констатує Райчевич. — С. Т.). Що сказати? Зіграв стільки, скільки мені давали, скільки заслужив. Тоді В’ячеслав Грозний більше довіряв іншим гравцям. Зараз ситуація змінилася — вже частіше виходжу у складі і незалежно від того, чи хвилину, чи всі 90 перебуваю на полі, стараюся виправдовувати довіру наставника.

— Не було бажання змінити місце роботи?

— Вирішив для себе, що буду виступати в «Говерлі», поки в мене не завершиться контракт із клубом. А це станеться наступним літом. Уже давно виступаю в Ужгороді, почуваюся тут, як удома.

— Грозний казав, що порівняно з минулим сезоном фінансування «Говерли» скоротилося вдвічі. Ви також од цього постраждали?

— Так, це позначилося на всіх. Зараз заробляю вдвічі менше. Не так, як раніше. Звичайно, неприємно, але з розумінням до цього ставлюся, така вже нині ситуація у вашій країні. Кого це не влаштовувало, вже залишили команду. Я так само вчинив би, якби мене щось не влаштовувало.

— Чи розмовляли з Грозним?

— Коли тренер тільки очолив команду, я провів десять матчів поспіль, а вже потім перестав. Кілька разів мав розмову з тренером. Він наголошував, що не має до мене претензій у тренувальному процесі, в побуті, казав, усе нормально, що я — професіонал, просто на даний момент є футболісти, яким більше довіряє, які можуть виконати те, що він хоче. Це все.

— Колишній захисник «Говерли» Леандро казав у інтерв’ю «УФ», що за роки кар’єри полюбив Україну. Як ви почуваєтеся в нашій країні?

— Леандро був у нас пару місяців, потім зимою залишив команду. Щодо вашої країни, я грав і на сході в «Зорі», й на півдні у «Чорноморці», а зараз на крайньому заході, й повсюди до мене чудово ставилися. В Ужгороді живу майже п’ять років, сім’я постійно зі мною, тут недалеко моя рідна Чорногорія. Я сильно полюбив вашу країну. У принципі, ми як люди схожі.

— Сім’я у вас тут часом не поповнилася?

— Так, чотири роки тому, якраз коли перебував у «Говерлі», дружина народила двійнят — хлопчика й дівчинку. Це ще раз доводить, що в Ужгороді чудова атмосфера.

— Ви великий поціновувач риболовлі. Можете сказати, які в Закарпатті ваші найулюбленіші місця?

— Це раніше було, коли додому навідувався. На Закарпатті не ходжу рибалити, бо увесь вільний час присвячую родині, допомагаю дружині доглядати за дітьми.

Сергій ТАЛИМОНЧИК